Як привчити дитину не їсти забороненї продукти?

Одне з найважчих завдань для батьків – пояснити дитині, чому вона харчується не так, як інші люди.

Потрібно систематично пояснювати в доступній формі необхідність відмови від високобілкових продуктів. Важливо також, щоб дитина могла відмовитися від частування ровесників і вміла визначати подібності та відмінності у виборі продуктів. Тому радимо починати робити це змалечку.

Поки дитина маленька, вона може не виявляти інтересу до заборонених продуктів. Однак, незабаром ви виявите, що дитина хоче спробувати деякі продукти з загального столу. Для малюка це теж дослідження навколишнього світу, і карати або кричати на нього – це найгірше, що можуть зробити батьки. Ми хочемо вам дати кілька порад, як привчити дитину до особливої дієти при фенілкетонурії, закласти звички здорового харчування і прищепити дитині відповідальність за своє здоров’я.

Малюки до трьох років, як правило, спокійно реагують на своє особливе харчування, і особливих проблем не виникає. Поки дитина мала, не загострюйте увагу на заборонених продуктах, але, якщо ви бачите, що малюк потягнувся до тарілки з забороненим, спокійно усуньте його і скажіть, що не можна, що від цієї їжі йому буде погано – заболить животик або голова. У цьому віці дитина доказів не вимагає і порівнянь – чому голова і живіт заболить тільки у нього – таких порівнянь і висновків поки не робить. Тому ваш обов’язок у цей період дати зрозуміти дитині, що є продукти, які йому їсти не можна. Зробіть це спокійно і з чистою совістю, адже ж ви не мучитеся її докорами, коли не даєте дитині спиртного? Так і в цьому випадку – високобілкові продукти для організму вашого малюка така ж отрута, як і алкоголь.

У цьому віці діти ще можуть не розуміти, ЧОМУ їм не можна той чи інший продукт. Але вони добре запам’ятовують, що МОЖНА, а що НЕМОЖНА. Спробуйте навчити дитину на простих прикладах. Для цього є гра “Харчовий світлофор”. Дитина запам’ятає назви продуктів і навчиться визначати, що їй можна їсти.

До трьох-чотирьох років дитина вже повинна розуміти, що у неї особливе харчування, і що деякі страви і продукти, які їдять його однолітки або інші члени сім’ї, йому не підходять. Намагайтеся готувати страви, які підійдуть і вашій дитині, і для інших членів сім’ї.